Павло Григорович Тичина – класик українського письменства. Звучання сонячних кларнетів, поривання вітру з України – все це органічно входить у наше життя. Художнє, довершене слово поета, сповнене філософського змісту, бринить сталлю й ніжністю. Він розкриває духовний світ людини, показує її життя в гармонії з природою та власними почуттями.
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ці довершені у своїй музичності рядки – одне з найвизначніших досягнень української літератури. У цих рядках Тичина зумів передати всі барви щасливого кохання: ніжність, увагу до коханої, свої великі почуття, що переповнюють серце.
Найвидатнішим досягненням ранньої поезії Павла Тичини була збірка «Сонячні кларнети», яка була створена ніби на одному подиху. У ній стільки світлої радості, щирого захоплення світом, його гармонією! У цій книзі утверджується думка про єдність людини з природою. Ліричний герой лишається наодинці з рідною природою та цілим Всесвітом, за ними вивіряє свої найтонші душевні порухи.
Вірю яснозоро
За рікою дзвони:
Сню волосожарно,
Тінь там тоне, тінь там десь…
Припливеш, припливеш,
Сум росте, мов колос…
У його віршах звучить гімн життю в різноманітних його проявах, весні, коханню, що оновлює й підносить душу людини.
У критиці багато писалося про музичність поезії Павла Тичини. Справді, «Сонячні кларнети» - одне з наймузичніших творінь світової поезії. Ця збірка – це книга передчуття, чистого й сильного пориву до прекрасного гуманістичного ідеалу, нехай іще й неясно усвідомленого.
