ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
БОГДАН ЛЕПКИЙ
Любов до рідного краю у творах «Заспів», «Видиш, брате мій...»
І варіант
Під небом дальньої чужини,
Де хуги носяться одні
До тебе, кращої дружини,
Складаю я свої пісні.
П. Грабовський
Богдан Лепкий — талановитий український поет. Вся його творчість пройнята любов'ю до рідної землі - Поділля, яку він не забував, навіть живучи в еміграції в Польші.
У своєму вірші «Заспів» поет наголошує на тому, що його корені глибоко вросли в український ґрунт. Богдан Лепкий вважає, що його виховала природа рідного краю: «вітер рідного Поділля», «запах степового зілля." Надзвичайний вплив на формування його як особистості справила і народна пісня: «веселий спів весільний», «сумний плач похоронів», і «звук підгірської трембіти», і «голос недалеких дзвонів». Але найсильніше враження на поета з дитинства справили страждання рідного народу — «крик неволеного люду».
Цей крик, а також свою Батьківщину він не зможе забути ніколи. За нею він сумує в еміграції:
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру..
У розпачі Богдан Лепкий мріє подолати «безконечний шлях» до Батьківщини та полетіти додому разом з лелеками.
У мене виникає надзвичайна симпатія до поета та співчуття до нього. Я полюбила щиру та ніжну лірику Богдана Лепкого, сповнену ностальгії і спогадів про рідний край.
