ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ
ПЛАЧ ПО ОФЕЛІЇ
Потік і досі там шумить,
Де лист передавав задуму
І погляди хисткі в ту мить,
Як бризу не було й самуму,
А тільки схилена блакить
В дорозі, як і личить груму,
Водила співанки щомить
Із уст в уста: солодку суму
Їх дзвону хто б не розпізнав,
На тлі берегових забав
У сонця свідчення єдине,
Де, наче хмари мовчазні,
Сама любов з вінками плине
До ранку в зляканому сні?