Здіймають руки поваб свій
До неба в захваті без краю,
Коли його в красі палкій
Обіймами перемагаю,
Немов нестримний буревій —
Багате колесо розмаю,
Що розростається як стій
Рясною яблунею раю,
І б'ється, б'ється без кінця
В далекі простори, шилене,
І щасним усміхом лиця
Знов повертається до мене,
Аби звільнити від потуг
Землі найвищий колокруг.