СОЛОДКА ВОДА  

 Воду, що пити можна,  

 На сході «солодкою» звуть.  

 В цій назві щось ніжне й тривожне,  —  

 «Солодка»   —   не смак, а суть.  

 Де пекло такирів, барханів  [1]     —  

 Земля, де немає землі,  

 Там голови скельних титанів  [2]      

 Одвіку в скорботній золі,  

 Там зрада озер солоних  

  Заспраглому      —    

 в груди ножем,  

 Там подих вітрів похоронних  

 За кожним новим міражем.  

 Я    був у пустелях зловісних,  

 Де гибла душа не одна.  

 Солодка вода не прісна,  

 Солодка   —    

 коли питна.  

 Стою при дніпровім розливі   —  

 Безмежна солодка вода!  

 Ми з нею багаті, щасливі.  

 О будьмо ж усі бережливі!  

 Як зникне солодка вода,  

 Сльозами солоними світ зарида.       

  [1]   Такир   —   плескаті глинясті зниження в пустелях і напівпустелях. Поширені в Середній Азії та Казахстані. Бархани   —   навіяні вітром рухомі піщані горби, не закріплені рослинністю.

   [2]       Скельні титани   —   високі скелі (скелі-велетні).