В мое окошко дождь стучится,
Скрипит рабочий над станком,
Была я — уличной певицей,
А ты был княжеским сынком.

Я пела про судьбу-злодейку,
И с раззолоченных перил
Ты мне не рупь и не копейку —
Ты мне улыбку подарил.

Но старый князь узнал затею,
Сорвал он с сына ордена
И повелел слуге-лакею
Прогнать девчонку со двора.

И напилась же я в ту ночку!
Зато в блаженном мире — том
Была я княжескою дочкой,
А ты был уличным певцом!

Дощ за моїм віконцем плаче,
Підмайстер скніє над станком.
Була я — вулична співачка,
А ти був — князівським синком.

Співала я про долю-злидню,
Й крізь грати золоті в вікні
Ти не копійку і не гривню —
Ти усмішку подав мені.

Та князь довідався про теє,
Він здер з синочка ордени,
Й звелів прислужнику-лакею:
"Ту дівку з двору геть жени!"

Впилася ж я з горя-бідоньки...
I в цьому раї всix бідак
Була вже я — князівська донька,
А ти був — вуличний співак!