ПАВЛО ТИЧИНА

        

 РОНДЕЛІ    

    

 І  

    

 Іду з роботи я, з завода  

 маніфестацію стрічать.  

 В квітках всі улиці кричать:  

 нехай, нехай живе свобода!  

    

 Сміється сонце з небозвода,  

 кудись хмарки на конях мчать.  

 Іду з роботи я, з завода  

 маніфестацію стрічать.  

    

 Яка весна! Яка природа!  

 У серці промені звучать...  

 — Голоту й землю повінчать!  

 тоді лиш буде вічна згода.  

 Іду з роботи я, з завода.  

    

 II  

    

 Мобілізуються тополі  

 під хмарним вітром на горі...  

 Уже давно ми на порі,  

 давно всіх кличемо: до волі!  

    

 До волі: бідні, босі й голі!  

 не час сидіти у норі!  

 Мобілізуються тополі  

 під хмарним вітром на горі...  

    

 Гукнем же в світ про наші болі!  

 Щоб од планети й до зорі —  

 почули скрізь пролетарі,  

 за що ми б'ємся тут у полі!  

 Мобілізуються тополі!  

 1920  

             

 РОНДЕЛІ    

    

 І  

    

 Іду з роботи я, з завода  

 маніфестацію стрічать.  

 В квітках всі улиці кричать:  

 нехай, нехай живе свобода!  

    

 Сміється сонце з небозвода,  

 кудись хмарки на конях мчать.  

 Іду з роботи я, з завода  

 маніфестацію стрічать.  

    

 Яка весна! Яка природа!  

 У серці промені звучать...  

 — Голоту й землю повінчать!  

 тоді лиш буде вічна згода.  

 Іду з роботи я, з завода.  

    

 II  

    

 Мобілізуються тополі  

 під хмарним вітром на горі...  

 Уже давно ми на порі,  

 давно всіх кличемо: до волі!  

    

 До волі: бідні, босі й голі!  

 не час сидіти у норі!  

 Мобілізуються тополі  

 під хмарним вітром на горі...  

    

 Гукнем же в світ про наші болі!  

 Щоб од планети й до зорі —  

 почули скрізь пролетарі,  

 за що ми б'ємся тут у полі!  

 Мобілізуються тополі!  

 1920