ПАВЛО ТИЧИНА
РОЗКАЖИ, РОЗКАЖИ МЕНІ, ПОЛЕ...
Розкажи, розкажи мені, поле:
Чого рідко ростуть колосочки?
- Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту,
Бо той піт прилипа до брудної сорочки,
Як плугатар кінчає роботу.
Розкажіть, розкажіть мені, хмари:
Ви чого це тікаєте далі?
- Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм?
Он вітри там женуться, кричать: "Ей ви,кралі!
Почекайте, бо ми вас кохаєм".
Розкажи, розкажи мені, поле:
Що ж тепер нам з тобою робити?
- Ех, хіба це уперше! Така моя доля.
Хоч кукіль та волошки я буду родити -
Все ж плугатарю є щось із поля.
1911