ЗА ВСІХ СКАЖУ...  

 За всіх скажу, за всіх переболію,  

 я кожен час на звіт іду, на суд.  

 Глибинами не втану, не змілію,  

 верхів'ями розкрилено росту.  

 Ніколи так душа ще не мужала!  

 Ніколи так ще дух не безумів!  

 О дух ясний — без яду і без жала —  

 давно ти снив? — а вже сучасний дій  

 всього мене обняв, здавив, напружив,  

 і я встаю, нову вдихаю міць.  

 Не мрію, ні, повіки я розмружив —  

 іронія і гордість на лиці,  

 іронія...  

 Товариство, яке мені діло,  

 чи я перший поет, чи останній?  

 Надівайте корони і йдіть,  

 отверзайте уста...  

 Товариство, яке мені діло,  

 чи я пізній предтеча, чи ранній?  

 Удавайте пророків і йдіть,  

 отверзайте уста...  

 Там за мною, за мною, за мною  

 я не знаю, там скільки іде!  

 Перед мене твердою ходою  

 наступаючий день.  

 Там за мною, за мною, за мною  

 і від плуга й від трудних станків.  

 Перед мене щасливеє море,  

 море голів...  

 Ну куди ж я піду після цього,  

 ну куди ж я оглянусь на вас,  

 коли сонце пронизує розум,  

 сонце уста?  

 Я дійшов свого зросту і сили,  

 я побачив ясне в далині.  

 Товариство, яке мені діло,  

 чи я перший, чи ні?  

 1922