ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ...    

 До тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою.  

 Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п'янить...  

Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині Й потопа виднокруг...

 Гей, простори які. Любо-мило землі:  

 Де не глянь — колоски Та всі в злоті-сріблі.  

 Де не глянь — колоски Проти сонця блись-блись.. Лиш ген скраю ліски, Ніби дим, простяглись...  

 Ліше скраю ліски, А то все, все жита, Колоски, колоски, Тиха думка свята.  

 1911