ВЕСНА

 Пам'яті сестри Наталки  

 Чом мертві по плачуть, не стогнуть —  

 може б, скаргу почув я від тебе хоч раз!  

 Під білим сіюм твоя могила  

 і в ній ти з осені лежиш.  

 Устану — думала — води внесу,  

 піду на буряки — по нолю —  

 і заспіваю, братики,  

 й наплачуся уволю...  

 Брунчать бруньки над водою, водою,  

 йде весна зеленою ходою!  

 Не женіть потоків, вітри,  

 не будіть моєї сестри!  

 В неї ж руки вже розпались,  

 засміялися уста.   

 Ой як тепло! Ой як душно!  

 Ой як хочеться устать!  

 [1923]