Я КЛИЧУ ТЕБЕ...  

 Той сад, і ніч, і зорі —  

 де вони тепер?  

 Згадай, як весна цвіла,  

 зі мною ти рада йшла.  

 А в серці — мов крик...  

 А серце розривалось,  

 бідне, прощалось  

 з тобою навік.  

 Ти їдеш в далекий край...  

 прощай, люба,  

 прощай!  

 Ой строгий життя закон:  

 востаннє глянь з вікон,—  

 я кличу тебе весь час,  

 життя ось розлучить нас!  

 Як гарно було нам!  

 Та я... я знову сам.  

 [1965]