ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ... 

Хтось гладив ниви, все гладив ниви,

Ходив у гніві і сіяв співи:

О, дайте грому, о, дайте зливи! —

Нехай не сохнуть злотисті гриви.

Хтось гладив ниви, так ніжно гладив...

Плили хмарини, немов перлини...

Їх вид рожевий — уста дитини!

Набігли тіні — і... ждуть долини.

Пробігли тіні — сумні хвилини:

Плили хмарини чужі, далекі...

Сліпучі тони — і дика воля!

Ой, хтось заплакав посеред поля.

Зловісна доля, жорстока доля.

Здаля сміялась струнка тополя.

Сліпучі тони — й смутні волошки...

 1915