Лесі Чілінгаровій
Не прийшла ти. Один без тебе,
Я липовий цвіт ірвав.
І сонце прозорим медом
Точилось по листю трав.
Я ліг і заснув. Збудився –
Нема медяного дня.
І тільки зоря над гаєм,
Як грива гнідого коня.
І липовий цвіт коло мене,
Що ми мали зривати вдвох.
І липовий цвіт од спеки
Помарнів і посох.
Я смутно ішов на захід,
Гнідих шерстинок шукав.
І думав про тебе – і тихо
Зів'ялий цвіт цілував.
2.VI.1932.
