Ти велетнем по високості
Верстаєш бистрий хід,
Але на зоряній розтоці
Твій заникає слід.
Я тут, на долі, одиноко
Іду кудись, як ти.
Мій мертвий прицвітень – як око
На пaволоках темноти.
І зглибока до мене голос:
"Невілен я:
Ти на горі – високий колос,
Я, долі, – тінь твоя".
30.I.1930
