Невже ти народився

Невже ти народився, чоловіче,

 щоб зазирати в келію мою?

 Невже твоє життя тебе не кличе?

 Чи ти спізнав життєву путь свою

 на цій безрадісній сумній роботі,

 де все людською мукою взялось.

 Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі,

 твоїм нещастям серце пройнялось

 моє недуже. Ти ж — за мене вдвоє

 нещасніший. Я сам. А ти лиш тінь.

 А є добро. А ти труха і тлінь.

 А спільне в нас, що в'язні ми обоє

 дверей обабоки. Ти — там, я тут.

 Нас порізнили мури, як статут.