У порожній кімнаті

У порожній кімнаті

 біла, немов стіна,

 притомившись чекати,

 спить самотня жона.

 Геть зробилась недужа —

 котру ніч, котрий день

 ані чутки про мужа,

 ані-анітелень.

 Лячні довжаться тіні,

 дзвонять німби ікон,

 і росте голосіння

 з-за соснових ослон:

 мій соколе обтятий,

 в ту гостину, де ти,

 ні пройти, ні спитати,

 ні дороги знайти.

 За тобою, коханий,

 очі видивила.

 Ніби кінь на аркані,

 світ стає дубала.