Уже Софія відструменіла

Уже Софія відструменіла,

 відмерехтіла бузковим гроном.

 Ти йшла до мене, але не встигла

 за першим зойком, за першим громом.

 Немов почвара в пекельнім колі,

 довкола ж тіні, довкола кволі.

 Благословляю твою сваволю,

 дорого долі, дорого болю.

 Сніги і стужа. Вітри й морози.

 Гудки і крики. Чорні прокльони.

 Собачий гавкіт. Крик паровоза.

 І закмашини і заквагони.

 Шпали і фари, пси і солдати,

 рейки, і пруття, і загорода.

 Впали і хода. Встали і хода.

 В плечі штовхають нас автомати.

 Квадратне серце — в квадратнім колі,

 в смертнім каре ми падемо долі.

 Благословляю твою сваволю,

 дорого долі, дорого болю.

 На всерозхресті люті і жаху,

 на всепрозрінні смертного скрику

 дай, Україно, гордого шляху,

 дай, Україно, гордого лику!