ЛІТО  

 Ходить літо берегами  

 в шумі яворів,  

 і замовкнув над полями  

 журавлиний спів.  

 В хвиль блакитнім прудководді  

 сонце порина...  

 і в барвистім хороводі  

 одцвіла весна.  

 Тане хмарка кучерява  

 в небі голубім.  

 Мліє день, і мліють трави  

 в лузі запашнім.  

 Але труд забув про втому,  

 про квіток печаль,  

 і у полі золотому  

 дзвонить гостра сталь.  

 Суне силою своєю,  

 як грози потік,  

 і прощаються з землею  

 колоски навік...  

 Та ніхто із них не знає,  

 що в хвилини злі  

 з їх печалі виростає  

 радість на землі.  

 1951