* * *  

 Весняний сад, квітки барвисті,  

 пісні пташині в вишині,  

 і ти у сяйві і намисті  

 подібна сонцю і весні.  

 А в небі радість журавлина,  

 і даль степів, мов крил розмах.  

 моя кохана Україно,  

 такою ти в моїх очах.  

 Гвіздки твої пробили руки,  

 на вітрі коси золоті,  

 а в чорнім небі — круки, круки...  

 То ти розп'ята на хресті.  

 Огні померкнули ласкаві  

 в твоїх очах. Кругом штики.  

 Втоптали чоботи криваві  

 твоє намисто і квітки.  

 Та упаде удар огнистий,  

 у прах розсиплються штики.  

 Ми підберем твоє намисто,  

 знов розцвітуть твої квітки.  

 Луна пісень кругом полине,  

 тебе ми знімемо з хреста,  

 і ти воскреснеш, Україно,  

 моя ти страднице свята!  

 1941