* * *   

    Гей, рум'яні мої небокраї,   

    ви, міста, гомінливі кругом!   

    По країні весна пролітає   

    і шумить журавлиним крилом.   

    Пролітає над полем, над гаєм,   

    сипле квіти з ясного чола.   

    їй у відповідь серце співає,   

    стільки в ньому і світла, й тепла!   

    Вся вона, як усмішка дитини,   

    як усмішка дитини у сні...   

    І пливуть, як веселки, години,   

    і вітання, й музика, й пісні.   

    Хай сніги простяглися безкраї,   

    сиві хмари закрили блакить,—   

    по країні весна пролітає   

    і крилом журавлиним шумить.   

    1938