Володимир Сосюра

 *   *   *  

 Іще не скресла крига на Дніпрі,  

 а вже весни дихання благовісне  

 в снігах я чую, наче угорі  

 прозорий крик, крик журавлиний висне.  

 Іще нема конвалій у гаю,  

 і гай мовчить у білому спокої,  

 та я весни п'янке дихання п'ю  

 з його гілля, що мріє наді мною.  

 Ось я іду, один між багатьма,  

 такий, як всі. Чого ж так серце сяє?  

 Іще весни немає, ще нема,  

 але весна в мені уже співає.  

 20  /  11  /  1963