***  

 Муза до мене прийшла на світанні —  

 В час, коли гаснули зорі останні.  

 Руку мені на рамено поклала  

    І прорекла: "Наче в муках Тантала,    

 Твориш ти й твориш, вигадливий сину, —  

 Все про князів, козаків, батьківщину.    

 Знаю, що трудишся кожної ночі,  

 Красні слова, променисто-пророчі,    

 Мовби зубилом, карбуєш гранчасто,  

 Жаром надхнення випалюєш часто.    

 Славиш ти волю, події минулі,  

 Меч харалужний і панцир, і кулі.    

 Знаю, тебе завойовницька Спарта  

 В лави гоплітів просила б за барда.    

 Годі про давнє! Конає сучасне.  

 Бою вогонь то спахає, то гасне.    

 Що ж ти, герольде правдивої правди?  

 Може просодії ще не добрав ти?    

 Чуєш? Волають заковані в диби.  

 Але й палають живі смолоскипи:    

 Право боронять і мову боронять,  

 Гнівно руйнівну неправду полонить.  

 Де ж твоя участь, гучний правдоносче?  

 Що в цьому світі для тебе дорожче —    

 Звага свободи чи леза відчаю?  

 Чуєш? На битву!"    

    Я вже вирушаю!   

 1981