Волхва

О Волхва, наступниця йоги,

Сон-квітка казкових лісів,

Із обрію в обрій дорога,

Пташиний і зоряний спів.

Сон-квітка яскрава і ніжна,

Прекрасна чаруюча мить,

Прийшла, ожила і розквітла,

Як пам'ять із безвісті літ.

Сон-квітка моя і мрія,

Сон-спогад чудесного світу,

Чар-квітка, зоря і проміння,

Розкриті сонця дивоцвіту.

Розкритого простору Волхва,

Над обрієм сонячний цвіт,

Летить у безмежність дорога,

У простір і в сонячний світ.

Прослалась за мною дорога

У сивий вечірній туман,

А мене несуть мої ноги

До вихору сонячних барв.

Ще трохи, й сховаються барви

За синю вечірню імлу,

Чар-зіллям обернуться трави,

А місяць зійде наяву.

Приходить Землі таємнича

Відкритись мені глибина,

І стежка розкрилася звична

Шляхом Чумацьким без дна.

О Волхва Землі і проміння,

Чар-стежка і зорепад,

Біжу я у вашому ритмі,

У ваш уживляюся лад.

Дороги летять, присвячені

Мені дорогим іменам,

Куди – не має значення,

Навіщо - не знаю і сам.

Дороги мого натхнення,

Незнані і неповторні,

Дороги ідуть крізь мене,

Як я, осяйні і чорні.

Ідуть крізь мої горизонти,

Простори, туман, болота,

Крізь темряву і прозорість,

Із відчаю в забуття.

О Волхва моїх горизонтів,

Просторів, польотів, падінь,

Доріг до вершин і в безодню,

Ненюханих квіток і див.

Розломи і чорні провалля,

Блукання у тьмі навмання,

Ледь чутно жевріюча пам'ять,

Що прагне ввійти у життя.

Ледь чутно жевріючий поклик,

Що сплив з глибини забуття,

Незнаного простору подих,

Безодня нова й висота.

Жевріюче прагнення злету

І шепіт невимовних мрій,

Що зринули з безвісті Лети

І квітнуть над хаосом хвиль.

О Волхва, стихій рівновага,

Вібруючих в просторі струн,

Води животворної спрага,

І шепіт утрачених Рун.

О Волхва, пробудження Сонця,

Барвистий і сонячний цвіт,

Натхнення промінне віконце,

Мій погляд і поступ у світ.

О Волхва чарівної тиші

У озері місячних хвиль,

Що лагідно мене колише

У струменях теплих своїх.

О Волхва, води невимовність,

Прозорих озерних глибин,

Чарівний хвилюючий погляд

У іскрах танцюючих хвиль.

Блакитні хвилюючі очі,

Прозорі озерні чари,

Прекрасні і неповторні

Землі заповітні чакри.

Землі неповторно-прозора

Відкрита життя таїна,

Блакитна, бурхлива і чорна

Для неба, поверхні і дна.

О Волхва незримого дійства,

Глибин потаємних і снів,

Мета, траєкторія й вістря

У вічність спрямованих стріл.

О Волхва натхнення і лету,

Чар-промінь крізь тисячі літ,

Чар-вісник безмірно далекий

У наш шаленіючий світ.

Чар-образ ніжної квітки

Цвіте в невимовності Волхви

Прообразом нового світла,

Чар-променем нової волі.

О Волхва, ти мить, що єднає

Безодню, блакить, висоту,

Поєднує і розтинає,

І творить дорогу й мету

О Волхва моя і мрія,

Дорога й мета незбагненна,

Джерела, чари і крила,

Що творять самого мене.