* * *  

 Чистий можеш буть собою,  

 То нащо тобі броня  

 І шолом над головою?  

 Не потрібна і війна.  

 Непорочність — ось тобі броня,  

 А невинність — крем'яна стіна.  

 Щит, меч і шолом — буде тобі бог.  

 Світе, світе безпорадний,  

 Вся надія — угорі,  

 Маєш сумнів — то нещадний  

 Вихор розмете на прі.  

 Непорочність — се Сігор, повір,  

 А невинність — ось небесний двір.  

 Там побувай і там почий.  

 Бомб се місто не боїться,  

 Ні підступності, ні стріл.  

 Хитрих мін не застрашиться,  

 Ні пожежі, ані стрільб.  

 Непорочність — ось де діамант,  

 А невинність — ось священний град.  

 Там побувай і там почий.  

 Ворога в сім граді люблять,  

 Їм віддружують тепло,   

 Силу для чужого гублять,—  

 І не відають про зло.  

 Де ж такий чудовий, пишний град?  

 Сам ти град, коли в душі є сад,  

 Святому духу храм і град.  

 Кто сердцем чист и душею,  

 Не нужна тому броня,  

 Не нужен и шлем на шею,  

 Не нужна ему война.  

 Непорочность — то его броня,  

 И невинность — алмазна стена,  

 Щит, меч и шлем ему сам бог.  

 О міре! Мір безсоветный!  

 Надежда твоя в царях!  

 Мниш, что сей брег безнаветный!  

 Вихрь развеет сей прах.  

 Непорочность — се тебе Сигор,  

 И невинность — вот небесный двор!  

 Там полещи и там почій!  

 Сей свят град бомб не боится,  

 Ни клеветничіих стрел,  

 И хитрых мин не страшится,  

 Всегда цел и не горел.  

 Непорочность есть то адамант,  

 И невинность есть святый то град.  

 Там полещи и там почій!  

 В сем граде и врагов люблят,  

 Добро воздая врагам.  

 Для других здравіе гублят,  

 Не только добры другам.  

 Где ж есть оный толь прекрасный град?  

 Сам ты град, з души вон выгнав яд,  

 Святому духу храм и град.