* *   *  

 За байраком байрак.  

 А там степ та могила.  

 Із могили козак  

 Встає сивий, похилий.  

 Встає сам уночі,  

 Іде в степ, а йдучи  

 Співа, сумно співає:  

 «Наносили землі  

 Та й додому пішли,  

 І ніхто не згадає.  

 Нас тут триста, як скло,  

 Товариства лягло!  

 І земля не приймає.  

 Як запродав гетьман  

 У ярмо християн,  

 Нас послав поганяти  

 По своїй по землі  

 Свою кров розлили  

 І зарізали брата.  

 Крові брата впились  

 І отут полягли  

 У могилі заклятій».  

 Та й замовк, зажуривсь  

 І на спис похиливсь,  

 Став на самій могилі.  

 На Дніпро позирав,  

 Тяжко плакав, ридав,  

 Сині хвилі голосили.  

 З-за Дніпра із села  

 Руна гаєм гула,  

 Треті півні співали.  

 Провалився козак,  

 Стрепенувся байрак,   

 А могила застогнала.  

 [В казематі 1847]