* * *  

 Готово! Парус розпустили,  

 Посунули по синій хвилі  

 Поміж кугою в Сир-Дар'ю  

 Байдару та баркас чималий.  

 Прощай, убогий Кос-Арале.  

 Нудьгу заклятую мою  

 Ти розважав-таки два літа.  

 Спасибі, друже; похвались,  

 Що люди і тебе знайшли  

 І знали, що з тебе зробити.  

 Прощай же, друже! Ні хвали,  

 Ані ганьби я не сплітаю  

 Твоїй пустині; в іншім краю,  

 Не знаю, може й нагадаю  

 Нудьгу колишнюю колись!  

 [Кос-Арал 1849]