Шевченко  

 * * *  

 Як маю я журитися,  

 Докучати людям,  

 Піду собі світ за очі —  

 Що буде, те й буде.  

 Найду долю — одружуся,  

 Не найду — втоплюся,  

 Та не продамся нікому,  

 В найми не наймуся.  

 Пішов же я світ за очі,  

 Доля заховалась;  

 А воленьку люди добрі  

 І не торгували,  

 А без торгу закинули  

 В далеку неволю...  

 Щоб не росло таке зілля  

 На нашому полю.  

 [Кос-Арал 1849]