N.N.    

 О думи мої! О славо злая!  

 За тебе марно я в чужому краю  

 Караюсь, мучуся... але не каюсь!..  

 Люблю, як щиру, вірну дружину,  

 Як безталанную свою Вкраїну!  

 Роби що хочеш з темним зо мною,  

 Тільки не кидай, в пекло з тобою  

 Пошкандибаю ...  

 Ти привітала  

 Нерона лютого, Сарданапала,  

 Ірода, Каїна, Христа, Сократа,  

 О непотребная! Кесаря-ката  

 I грека доброго ти полюбила  

 Однаковісінько!.. бо заплатили.  

 А я, убогий, що принесу я?  

 За що, сірому, ти поцілуєш?  

 За пісню-думу: «Ой гаю, гаю»?  

 Й не такі, як я, дармо співають.  

 І чудно й нудно, як поміркую,  

 Що часто котяться голови буї  

 За теє диво! Мов пси, гризуться  

 Брати з братами — й не схаменуться  

 А теє диво, всіми кохане:  

 У шинку покритка, а люди п'яні!  

 [Орська кріпость 1847]