Звідкіля ці рипи-скрипи?
Може, йдуть вони від липи —
вітер гне її в цю мить,
а вона рипить-скрипить?

Ні, надворі нині тихо,
а в квартирі, як на лихо,
вже зітхає хтось і плаче,
ні, не плаче вже, а наче
скачуть миші по столах
у рипучих чобітках.

Ні, не миші. За стіною
вже орудують пилою.
Видається, чесне слово,
стіл розпилюють на дрова.

— Що там? Хто там? Скільки вас?

— Двоє: я і контрабас.