— Д-д-д,— дрижить мій братик,
як листочок у саду.

— Ти чому дрижиш?— питаю.

— Я дрижу, бо д-д-д...

— Що, дракона ти злякався
між деревами в саду?
Це гуде в деревах вітер,
не дрижи так д-д-д.

Повертаємось додому,
вже ми вдома, і тепер
розкажи, чому дрижав ти?

— Я дрижав, бо

д-д-дуже змерз.