В гуски Пані є всі дані,
щоб літати, а вона
в білій сукні у ковбані
копошиться дотемна.

Я підходжу до ковбані
і кажу до гуски Пані:

— Паню, птаха ти чи ні?
Дай-но відповідь мені!

Паня крила піднімає

і з ковбані вибігає,

і біжить, крильми лопоче —

в небо синє знятись хоче.

Узяла розгін, підбилась,
вже ось-ось злетить. Ба, ні —
склала крила: натомилась
на доріжці на злітній.

Однієї спроби, Паню,
ще замало. Вище дзьоб!
Влазить Паня у ковбаню:
на сьогодні досить спроб.

Завтра знову політати б.

— Га-га-га!— бере розгін.
Та плачевні результати
залишаються без змін.

Важко йде навчання Пані,
важко крилами махати.
Легше дзьобом у ковбані
небо вдрузки розбивати.

В результаті: для літання
мати дані — ще замало.
Крила є, як і бажання,
а злетіти сил не стало.

Вже не виманить з ковбані
білу гуску, білу птаху.

Ось що значить у навчанні
зупинитись на півшляху.