ГРИБНИЙ ПОХІД

Нарешті і гриби дочекалися свого часу. Кілька хвилин тому над лісом пролетіла кореспондентка «Лісової зірки» Сорока. Вона голосно повідомляла .всім, що з боку лісового санаторію до лісу вирушили десятки дітей з козубами в руках... Зачувши таку новину, гриби почали хапливо причепурюватися. А господар лісу збуджено никав між кущами і нагадував:

— Не збивайтеся, громадяни, у натовп, ховайтеся поодинці! Бо що то за гра, коли вони наповнять свої луб'янці за хвилину?

Звісно, чутки про грибний похід дійшли і до вух Барбули. Тож господар затону зі своєю ріднею подався до вигину річки, — туди, де дерева стояли не так густо, а значить, і видно було набагато краще. Зупинилися підводні любителі видовищ у глибокій ковбані, яку затінював невеличкий вільховий гайок. Звідси було добре видно, як Даваня гасав лісом і давав останні напучення своєму лісовому воїнству.

— А сам як вирядився! — зауважив Барбула.— Фазан, та й годі! Проте в душі він страшенно заздрив старому товаришеві. Заздрив тому, що не до нього, а до Давані прийшли діти. Тому, що у лісового господаря он скільки грибних припасів для дітей, а в нього, Барбули, немає нічого, окрім води та водоростей...

Врешті, заздрив тому, що не може сам гасати по суходолу і роздавати на всі боки цінні вказівки.

— Коли ж ти, нарешті, змайструєш мені суходих? — докірливо запитав він свого сина, що сидів поруч.

— Вже скоро,— відказав Бухтик.— Бачиш — іде Сергійко? А он Вітько та Наталя Гаврилюк. Та, котра білявенька така. Бачиш?

— Та вже ж не сліпий,— відказав Барбула.— Не заважай. До цього дня господар затону був переконаний, що його доньки, особливо Чара, найгарніші у світі. І лише зараз він на власні очі переконався, що вони нічим не відрізнялися від дівчаток. От хлопчики .— то інша справа! Далеко їм до Бухтика. У жодного з них немає такого верткого хвостика і блискучих ріжок.

А Бухтик сидів поруч з батьком і навіть не здогадувався, який він чудовий.

— Поглянь-но на того Миколаєнка! — вигукував він.— От же ж розбійник! Йому б тільки футболити все підряд! Хіба ж можна так поводитися з грибами?

Неподалік Чара загукала горлицею:

— Дядю Даваню! Найкращі гриби хай ідуть до дівчаток! Скажи їм про це!

Господар лісу заспокійливо махнув рукою: чую, мовляв. Тоді зачекав, доки дівчатка відійдуть трохи убік, і на пташиній мові скомандував:

— Найкращі гриби, слухай мою команду! Один, два, три... З'явись!

Господар лісу не любив, коли в лісі блукали чутки, нібито він має пестунчиків. Даваня вважав, що для нього всі повинні бути однаковими. А дівчатка... Так за них же прохали друзі. А прохання друзів — для нього закон.

...Наталя Гаврилюк завмерла. Просто перед нею виник велетенський гриб-боровик. Трохи далі — підберезовик, підосиновик, лисички — всі мов з картини зійшли. Але й поміж них вирізнявся своєю лискучою голівкою один маслюк. Той самий, що колись переплутав оленячих дітей з людськими. Проте як він витягнувся за цей час! Тепер це був справжній маслючковий король. Наталя обережно зрізала маслючка і простягла руку дло боровика. Боровик ледве помістився у козубі.

— Гляньте, який гриб я знайшла! — у захваті вигукнула вона.

— І я! І я! — почулися звідусіль голоси дівчаток.

— Ховайтеся! — похапцем наказав грибам Даваня. — Хлопці біжать!

Першим до Наталі підбіг Васько Миколаєнко.

— Оце так гриб! Всім грибам гриб! — заздрісно промовив він.— це що? Ого, це ж не маслюк, а справжній маслючище! А мені не щастить, все дрібнота попадається,— пожалівся він і зневажливо копирснув сімейку тугих молоденьких лисичок.— Ось така дрібнота... і така... і така...

— Та не можна ж цього робити! — захвилювався Барбула.— Агов, Даваню! Куди ж ти дивишся? Натякни йому якось, що так чинити негоже!

І Даваня натякнув. Він відтягнув убік ліщинову гілляку і, зачекавши, поки Васько повернеться до нього спиною, зненацька відпустив її. Гілляка свиснула у повітрі і вперезала грибного футбольника трохи нижче пояса. Переляканий Васько з місця подолав таку висоту, яку і з розбігу не мріяв подолати. Цієї хвилини над деревами пролетіла стривожена Сорока. Вона невпинно стрекотіла:

— Тривога! Слухайте всі! Заблудився хлопчик! Увага! Йому загрожує небезпека — він прямує до трясовини! Від того скрекоту Даваня стрепенувся і чимдуж поспішив до болота. Допомогти заблукалому мандрівникові було найпершим обов'язком лісовика.