Iгор Римарук
ФРАГМЕНТИ КИЇВСЬКОГО СНІГОПАДУ
...раптовий
обвал зими —такий сліпучий, аж
собори вклякли, стали золотим
підмурком у високій і пливучій
архітектурі снігопаду, й те,
що звалося раніше часом, всує
шукало береги і напрям руху
в цій білій тьмі.
...в цій білій тьмі хотів
я бути добрим псом чи безпричинним
дитячим сміхом.
...те, що звалось часом,
шукало всує береги, і над
Дніпром зійшло моє лице, й у світлі,
немов у клітці, очі яструбами
шугали, виривалися з-під брів
услід орді, ввігнавши в білу тьму
кігтистий перебитий погляд.
...прагнув
вікном, ба ні — завісою вікна
побути, колихати теплі тіні
мужчини й жінки, що ведуть розмову
про снігопад.
...спливав у білу тьму
свічею, хрипко дихав чорним горлом
печери, повз, немов жадливий мох,
уступами стіни, двигтів у мідній
десниці літописця, падав на
пергамен горілиць, немовби слово
потяте.
...у високій і пливучій
архітектурі снігопаду голос
хитнувся, мов дзвіниця.
...бисть печаль
і снігопад, неопалимих птахів
світліший паче!