МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
Миколі Зерову
Як тюльпан, що в Гаарлемі
Подорожньому киває
Крізь засніжене вікно —
Крізь імлу життя людського
Червоніє творчий задум
У поетовій душі.
Низько ходить жовте сонце,
Сліпить очі вітер лютий,
Плачуть бідні ліхтарі, —
І самотньо розпускає
Пелюстки свої багряні
Довго пещений тюльпан.