МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
Колишеться човен
Колишеться човен.
На землю вечір пада
Біліє поплавець на синяві води.
В душі знов образи взискуємого грала,
І руки тягнуться за небосхил - туди.
На березі - життя: і гавкання, і крики.
А в серці тишина незаймана живе,
І в срібних одблисках надземної музики
У небі журавлів далекий ключ пливе.
ПІД ОСІННІМИ ЗОРЯМИ. Київ, 1928.