ПІСНІ       

 Коли пісні мойого краю-  

 Піливуть у рідних голосах,  

 Мені здається; -що-збираю  

 Цілющі трави я в лугах.  

 В піснях і труд, і даль походу,  

 І жаль,   і   усміх, і любов,  

 І гнів великого народу;  

 І за народ пролита кров.  

 В піснях дівоча світла-туга-  

 І вільний помах косаря,  

 В них юність виникає-друга,  

 Висока світиться зоря.  

 Люблю пісні мойого краю,  

 Та ве спинюсь на тім лишень:  

 З любов'ю вухо привертаю  

 Де братніх на землі пісень.  

 Немає людності такої,  

 Громади жодної нема,,  

 Яка б із давнини глухої          

 Ішла по всесвіту німа.  

 Багато голосів на світі,  

 Як барв на поверхні земній,  

 Та всі вони в єдине злиті  

 У мрії людства віковій.  

 Це — рук стискання працьовите,  

 Це — серць братання у бою...  

 Жагу пісень, в труді омитих,  

 Люби, як брат сестру свою.  

 У кожній мові, в кожнім слові  

 Краси майбутнього шукай,  

 Де в неохмареній любові  

 Розквітне світу небокрай.  

 1951