*   *   * 

Серпень з вереснем стискають

Один одному правиці,

Що одна правиця — сонце,

Друга — місяць-молодик.

Просвистіли ситі крижні

Над утомленим болотом;

У густому верболозі,

Де заліг густий туман,

Гомонять перед нічлігом,

Опустившись, ніби хмарка,

Невпокійливі шпаки.

А земля лежить медова, .

А над вічними льодами,

Над Північним океаном,

В гострій птичій далині, -

Прокладають путь сувору

Молоді аеронавти,

І домують: на крижині

Мореплавці молоді.

А земля лежить медова,

А в глухих степах азійських,

Де схиляється без вітру

Дзвінкостеблий саксаул,

Добувають воду світлу,

Росять жадібні просторії,

Живоносне зерно сіють

Наші сестри і брати.

Я стою, я стис рушницю,

Дожидаю перельоту,

Лугову вдихаю вогкість

Ненаситними грудьми,

А душа вже набрякає,

Як дубова брость весною,

І розів'ється небавом

У неспівані пісні.

Все тобі, медова земле,

Все тобі, моя країно,

Де смуглява ходить праця

По оновлених полях!

Все тобі несу з любов'ю,

Півдню й півночі складаю

Працю рук, зусилля мозку,

Блиск очей і серця кров!

1936  p.