СИНОВІ   

 Ти був іще малий котигорошок,  

 Така собі одна із людських мошок,  

 Що виповзли на сонце, бо весна  

 Тепло лила із келиха без дна,  

 І щось собі блаженно лепетали,—  

 І от тебе розумники спитали  

 (Можливо, й сам слова сказав я ті):  

 Чим хочеш бути, хлопчику, в житті?  

 Серйозний, як усі котигорошки,  

 Ти на питання це подумав трошки  

 І відповів: людиною. Дитя!  

 Благословляючи твоє життя,  

 У трудну виряджаючи дорогу,  

 Яку пораду чи пересторогу  

 Я кращу дам, ніж дав собі ти сам?  

 Будь вірним слову, що усім словам  

 Із ним одним ніколи не зрівняться!  

 Хай веселять тебе любов і праця,  

 Хай дружби непогасної крило  

 Гірке від тебе відганяв зло,  

 І хай у час останній свій про сина  

 Спокійно я подумаю: людина!  

 21 жовтня 1948 р.