ШЛЯХ    

 Шлях без краю лежить... а над шляхом — імла,  

 Шлях, камінням укритий, тернистий,  

 І життя на той шлях вже мене посила.  

 Чи дійду ж до кінця його чесний і чистий?  

 Чи в знемозі впаду, притулюсь до землі  

 І брехнею й неправдою вкриюсь,  

 Чи дійду до мети з потом я на чолі  

 І сльозами утіхи умиюсь?  

 Як впаду і скажу, що не маю снаги,—  

 Чи хто буде мене рятувати,  

 Як почнуть кепкувать з мене злі вороги —  

 Чи хто буде і з них кепкувати?  

 Чи я сам одиноко і сумно піду,  

 І зневірюсь в меті, і заплачу,  

 А чи друзів таки на шляху тім знайду  

 І надію і в інших побачу?!  

 1910