ГІМН ТРУДУ І СОНЦЮ   

 1    

 Як гордий соняшник, самого сонця син,  

 Лише до нього вид обертає квітущий,  

 Так ти, обернений до майбуття годин,  

 Ніде й ні перед ким не гнеш своїх колін  

 I знаєш: вічний ти, а все скороминуще.  

 Ти в простім одязі. Не пурпур, не єдваб  

 Тіл зделікачених, знесилених оздоби,—  

 Ні: блуза, що одна привабити могла б  

 Свободу-дівчину, кому король і раб—  

 Два різні вияви єдиної хвороби.  

 Не шабля і не спис, а молот і терпуг,  

 Не мрія, а ява, не порив, а потреба:  

 Із темних брил життя ти силою напруг  

 Витісуєш Нове — і синій виднокруг  

 Обійми розкрива скорителеві неба.  

 2  

 Гнуться присмерки віджилі  

 Перед сонячним життям,  

 Срібне полум'я флотилій  

 Крає груди небесам.  

 Грім, ухоплений рукою,  

 Світить далі голубій.  

 Геть, уславлений спокою!  

 Ми в труді, у боротьбі!  

 Для нового Прометея  

 Твій огонь не згас у млії  

 П'ятикутною зорею  

 Сяє сонце на землі.  

 3    

 Усе злічити й скерувати,  

 Узяти небо в береги,  

 І перетяти світ проклятий  

 Промінням волі і жаги,  

 У праці, в муці стиснуть зуби,  

 В боях устоять, як граніт...  

 Ну, справді, що нам до Гекуби,  

 Як ми новий створили світ?  

 4  

 Міцних, вузлуватих, потрісканих рук  

 Не спинить ні гамір, ні гомін, ні стук,  

 Зловісні примари очей не вжахнуть,  

 Бо видиться ясно ясна для них путь.  

 Ці руки — ти бачиш? — цих рук міліон.  

 Ці руки — за троном хитається трон,  

 Ці очі по кроку вимірюють крок,  

 І падають мури, як жовтий пісок.  

 Де сон староденний, мов крига, застиг,  

 Творці вибиваються з темних кормиг.  

 'У світі найкраще — визволення крик.  

 Мільйони трудящих—один робітник.  

 1931—1932   pp.