Спи, моя мамо, спи, моя мила!

Постіль тобі я сама постелила:

Знаю, прийшла ти з роботи в утомі.

Хочу, щоб тихо було в нашім домі:

Навіть Мурку не дозволю мурчати, —

Котику, вийди із хати!

Спи, моя мамо, у тиші всю нічку!

Я ж бо догляну маленьку сестричку,

Ляжемо з нею і ми по вечері.

...Ось уже й вечір заходить у двері.

В тебе він під головою

Стелеться шовком-травою.

Спи, моя мамо! Нехай тобі сниться

В нашому полі висока пшениця.

А за пшеницею — нижче, в долині —

Льон розцвітає — мов оченьки сині!

Полем-долиною йдеш ти у ланку...

Спи, моя мамо, до ранку!