— Всьому свій час! — почула я від мами. —

Була зима з глибокими снігами,

Та сонечко сніги ті розтопило,

Тепер поглянь: весна настала мила!

— Ось бачиш ти, — почула я від мами, —

Вгорі летять журавлики ключами,

Курликають у небі голубому,

Вертаються із чужини додому.

Не гає марно часу і пташина,

Вона гніздечко збудувать повинна,

Аби упору діточок зростити

І потім знов за море відлетіти.

— Всьому свій час! — почула я від мами,

І грядочку засіяла квітками:

Щоб виростали квіти мої вчасно,

Щоб розквітали весело і рясно!