Павлiк Морозов. Епiчна трагедiя
Д i й о в iо с о б и :
Павлiк Морозов -- пiонер, атлетична краса i гiтлерюгендiвська зачiска;
одягнутпросто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних
бокiв Павлiк Морозов перетягнут мiлiтарними шкiряними ремiнцями.
Сава Морозов -- батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль.
Щукiн -- друг Сави, такий же мудак, як i вiн.
Пелагея Нилiвна -- жiнка Сави Морозова, мати Павлiка Морозова; гарна,
ще не стара жiнка, схожа на мать Батькiвщину з вiдомого плакату.
Павел Власов -- побочний син Пелаге_ Нилiвни, здоровенний, схожий на
Кiнг-Конга мужик, сильний i неймовiрно тупий.
Генерал Власов -- батько Павла Власова, полюбовник Пелаге_ Нилiвни,
фашистський перевертень i та_мний агент Канарiса.
Канарiс -- шеф абверу Третього Рейху, в трагедi_ не з'явля_ться.
Фiлiн -- здоровенна i жирна сова, викону_ обов'язки агента генерала
Власова.
Учiтель ате_зму -- плюгавий мужчина в бухгалтерських нарукавниках.
Альонушка i †ванушка -- фольклорнi потвори, iснуючi в нашiй
пiдсвiдомостi.
З_вс -- божеств_ний вождь i вчитель, в трагедi_ не з'явля_ться.
Сфiнкс -- кровожерна, пiдступна i хтива мiфологiчна потвора з пазурами,
крилами, цицьками i пиздою.
Микола Островський -- слiпий пророк храма Аполона.
Сука i Блядь -- кровожернi химери помсти, богiнi гiвна, мух i
менструацi_, так званi еpiнi_.
Клiмакс -- вiсник богiв, насила_мий на Суку i Блядь.
а також:
пiонери, куркулi, фашисти, блядi, примари, чорти, дракони, горгони i
медузи.
Дiя вiдбува_ться в глухiй сибiрськiй тайзi пiд час Друго_ Свiтово_
вiйни
Дiя перша
Величний хвойний лiс з мхами, лiанами, ялинами i кедрами. Де-по-де до
них самiтньо тулиться берiзка. Чути пiонерський горн. Через чащобу
продира_ться пiонерський загiн. Сховавшись за сосною, на загiн зловiсно уха
здоровенний Ф i л i н.
Ф i л i н.Угу-угу-угу!
П а в л i кМ о р о з о в ( пiдходить до У ч i т е л яа т е _ з м а,
який веде загiн.)
Я знаю,
Це фашист угука на соснi.
Склада вiн карти наших болотiв,
Щоб переслати потiм _х Гуделiану.
Ф i л i н.Угу-угу-угу!
В ч и т е л ьа т е _ з м у.От падла!
Шкода, маузер свiй дома я забув.
Ф i л i н.( iронiчно )Угу.
П а в л i кМ о р о з о в.Узнать вiн хоче тайни пiонерськi,
А потiм побiжить i закладе
Гуделiану всi секрети нашi.
В ч и т е л ьа т е _ з м у.Ти перебiльшу_ш, Павлуша,
Як завжди. Скорiш за все
Ексгiбiцiонiст забрався на сосну.
Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн
Злякать з сосни зненацька видом хуя.
Чого робити там фашисту, не пойму я.
Ф i л i н.Угу.
П а в л i кМ о р о з о в.Це знають ще у яслах малi дiти,
Що лучше перебдiть, нiж недобдiти.
Катаймо на сосну, стягнем його за яйця
† спита_м документа. А як не покаже,
То почнемо пиздить. Ото натiшимся
Я пиздити люблю людей, також
Жiнок, курей, свиней, собак. Особ_нно
Я кошенят люблю топити. Як при_мно:
Сидиш собi спокiйно на вiдрi i палиш люльку,
А воно маленьке i дурне все тичеться у сраку.
Так хорошо, що пiсню заспiва_ш.
А потiм _х лопатою порубиш на шматочки
Та й викинеш к хуям. Н_т, все-таки
Природу я люблю, i родiну, березку i рябiну
Люблю я куст ракiти над рiкой.
Ф i л i н.( з дерева )Край родной, навек любимый,
Где ж найдешь еще такой.
В ч и т е л ьа т е _ з м у.От бачиш! Нашi там. А ти: Кругом шпiони.
Это снайпер, молодой боец.
П а в л i к.( бере в руку здоровенну ломаку )
А як шпiон -- тогда йому пiзд_ц.
Павлiк кида снаряд Фiлiну в голову, Фiлiн пада з страшним стуком, як
мiшок з говном.
П а в л i к.( бере Фiлiна за ноги. Передразню_ вожатого )
Снайпер, молодой боец,
А как же! Прямо ворошиловський стрiлок.
Павлiк з розмаху пиздить важким Фiлiном об берiзку, якiй зовсiм недавно
признавався в любвi. Берiзка лама_ться.
В ч и т е л ьа т е _ з м у.( до дiтей )Дiти,
Сейчас мы вс_ хором плюнем на цього Фiлiна:
Раз-два-три!
Дiти хором плюють i сразу ж запевають веселу пiсню про кузнечiка. Обряд
очищения на цьому заканчива_ться, i загiн, ламаючи на сво_му пути дерева,
суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички,
конс_рвнi банки i гондони.
М'якою тигристою ходою входить Г е н е р а лВ л а с о в. На ньому
красивi синi галiфе, шашка i папаха.
В л а с о в.(помiча Фiлiна)От, блядь! Таки, мудак, нарвавсь!
† знов я без связного залишився.
А ебаний Канарiс, мудозвон,
Пиздить в сво_й _бучiй шифрограмi,
Що Фiлiну Залiзного Хреста присво_в Фюрер,
Мабуть, вже посмертно.
Власов пiднiма Фiлiна за ноги.
Ну шо, подлюка, ще не охлад_л?
Ф i л i н.(вiдкрива одне око)Канарiс не пiзд_л?
Г е н е р а лВ л а с о в.Шоб ти сказивсь, ушастий долбоеб!
Так налякав, що я ледь не усрався
В сво_ красивi новi галiфе
† нову вещь красiву чуть не спортив.
Докладивай мерщiй.
Ф i л i н.Я узнав маршрути
Тих наглих пацанiв в коротких штанях,
Що об берiзку пиздили мене.
Вони iдуть на дальнi_ болота,
В яких усяка водиться гидота.
Учитель ате_зму _х веде,
Щоб довести, що це все предрасудки,
Що чорт -- це видумки, вампiри -- п'янi шутки,
А привидения -- бесстыднi проститутки,
Якi за рубь зал_зуть в скл_п сiмейний.
‡м по_бать, що там жмури лежать,
Безнравственi подорви.
В л а с о в.Ну-ну, вже розпиздивсь,
Пташиний гуманiст,
Жан Жак Руссо. А сам
Передавив i ви_бав
Усе, що в лiсi меньш за тебе.
Диви, яка пустиня навкруги:
Нi зайчика, нi мишки, нi бiлочки.
Ф i л i н.Зато гадюки _сть i кровожерна рись.
Жить стало лучше, стало веселее,
Тепер жить стало просто за_бiсь.
В л а с о в.Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками.
Вони шукають те, чого нема,
Щоб довести, що його не iсну_,
Так часто мiстики доведено до краю
Шуканням чорта думають, що раз його нема,
То i нема i бога.
А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю.
Аж тут приходить чорт у синiх галiфе.
† саме час задуматись, що раз вiн появивсь,
То й бог десь рядом ходить.
Люди, люди, цi дурнi козли!
Як остопиздили менi мiстичнi блядi,
Обвiшанi восточною хуйнею,
Що перед тим як взяти хуй у рота
Повиннi привести себе у резонанс
З зефiром свiтовим. Кiстлявi ате_стки,
Що лекцi_ читають кугутам про Марс i iншу по_б_нь,
А кугути _буть _х довгими сумними вечорами
Десь пiд коморою, а та тiки сопить,
А крикнути стiсня_ться, подлюка,
Бо з города при_хала, в костюмi,
† дулю накрутила в головi.
Совсем не кайф _бать таку колоду безчуственну.
Да i клiкуши тоже хороши --
Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,
А як не даш _м грошей, то сейчас
Обматюкають i плюнуть на пальто,
Що i хiмчистка потiм не почистить.
Куди не кину оком стомленим --
Кругом хуйня. Заябують мене
Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця зло_буча,
Що верхи на скаженiм буга_
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от пол_артрiту,
Показу_ нам, де дорога к храму. В храмi тiм
Залiзо ржаве лежить у рiзних позах
† гнила картопля. Ох, блядський смисл життя,
Якщо ти _сть!
Ф i л i н.Ти тоже розпиздився на весь лiс, начальник.
Ну просто романтiзмом повiяло
† Байроном набздило трохи.
Що ж ти не пiшов в поети,
А подавсь в шпiони?
В л а с о в.Справа в тому, main libber Совушка,
Що поети разлiчними стiхами
Нам объясняли мир.
Но основна задача в том i состоит,
Щоб мир цей переделали шпiони.
Г о л о сзл i с у.Ау! Ау!
В л а с о в.То Пелагея,
Вона у лiс по ягоди пiшла,
Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив.
Вiн _х обох пиздячить, маму й тата,
Хiба це жизнь -- щодень приходить п'яний
† батька з матiр'ю халявами по пицi вихову_.
Ф i л i н.Та отру_ти надо.
В л а с о в.Ха! Його тру_ли ми неоднократно,
Та вся отрута в його органiзмi
В мить перетворю_ться
На шмурдяк молдавський.
Гiвно, яке вiн _сть, у ту же мить
Утворю_ться бiлоснiжним салом.
Входить Пелагея Нилiвна, мать з велико_ букви, ум, честь i совiсть
нашо_ епохи iз слiдами било_ краси на лiце i т_л_.
П е л а г е я.(ридаючи, до генерала)
Мiй любчику, яка хуйова жизнь!
Хотiлося б, усе в пизду пославши,
Вдвох милуватися у банi на поличцi
† вiничком любовно пиздитись
† сьорбати чайок. А замiсть цього
У тебе розв_дка, Фiлiн, пiздобол Канарiс,
А у мене -- мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,
† два сини, епiческих героя
(бодай би _х побили метастази!).
Ф i л i н.Я знаю, храм сто_ть серед болота,
А в храмi домовина на цепу.
Про це не зна_ жодная сволота,
Що в домовинi тiй слiпий пророк живе,
Зовуть його Микола. За життя
Хуйнi вiн рiзно_ навигрiбав довкола так дохуя,
Що свiтлий Аполон, якому по_бать обично
На страждання припизденого нашого народа,
Раптово зглянувся
† швидко ослiпив Миколу стрiлами,
Щоб той не бачив бiльш пiздоватiзму
† не страждав бессмысленно,
Як ми усi стражда_м. Ходiм до нього,
Вiн навчить нас волi Аполона i скаже,
як нам жити, бо нема нiякого терпiння.
Так дальше жить нiльзя! Скрiзь долбоеби!
Навiщо, мама, мудрая сова, мене ти народила!
(Фiлiн б'_ться головою об сосну, сосна лама_ться.)
В л а с о в.Ну-ну, main libber совушка, не плач,
Прийде Гудерiан i з ним дядько Канарiс,
Мiшок смачних засмажених мишей вони тобi подарять.
Чути страшне репiння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить П а в
е л В л а с о в, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга, мужик з сокирою на
поясi. Павел Власов пиздить себе обома руками в груди, якi iздають звуки,
нiби в зонi пиздять по рельсам. Всi ховаються.
П а в е лВ л а с о в. (страшно ричить)Мать! Мать! Мать!
В л а с о в.Ну, блядь, пiзд_ц!
П е л а г е я.Тихiше, бо як побачить,
Тоз'_сть усiх, а Фiлiном закусить.
В л а с о в.(з гордiстю)
А все-таки синок на мене схож,
Його би в ПТУ чи в iнститута,
А так нема_ смисла нiкакого,
Що вiн пиздячить лiс i розрива_
Навпiл шатунiв i греблi рве. Дiяльнiсть пиздувата.
Ф i л i н.(здогадався)А! Вiн лишняя людина!
Павел Власов меланхолiйно лама об колiно вiковiчнi сосни. Раптово
помiча_ нашу компанiю i iзда_ страшне кiнг-конгiвське гарчання.
Наляканнi... разом з жирною совою безпорадно бiгають у монстра мiж нiг i
вiд жаху страшно кричать. Причому пiдступний Власов-батько, вiдступаючи,
заманю_ синка до оркестрово_ ями. Зi звуком скинутого з дзвiницi дзвона
Павел Власов валиться в яму на фаготи i контрабаси.
Дiя друга
Гидке болото з отру_ними випарами i сюрреалiстичними мiражами. В центрi
болота сто_ть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполона. Храм представля_
собою древн_гречеський дорiчеський ордер з капiтелями, пропiлеями i всею
положеною по_бенню, тiки зроблений, на вiдмiну вiд грецького, з дерева,
росiйським способом "в лапу". Знизу храм Аполона опира_ться на двi гiдкi,
жовтi i бруднi курячi лапи. На краю болота в позi "Мисливцi на привалi"
художника Перова сидять два розпиздя_ С а в аМ о р о з о вi його друг Щ у к
i н. Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з горiлкою, а в лiвiй -- бляд_й.
С а в а.(показу_ гранчаком горiлки на гидке болото)
Дивись. Ну гд_ еще така краса?
То Русь могучая. Всього в нiй дохуя --
Лiсов, пол_й i р_к, болот, пустинь i тундри,
А также i тайги в н_й сильно дохуя.
† всюду Руссю пахн_т, человек здесь
Вольно нюхает той запах до опiзд_н_ння.
Щ у к i н.(саркастично)† шо? Нанюхався,
А потiм сам насре, щоб iншi нюхали?
† шо характ_рно -- нiколи сам не убере говно,
А так лежать полишить. Необразованый,
Неграмотный мужик! Нет,
Все-таки нам до Европы срать и срать еще.
С а в а.А нравственно начало.
Мужик, хоча й дурний, але святий,
Його _буть, а вiн внiманiя на те не обраща,
†, хоч, пол_зного не робить нiхуя,
Но i не злобиться. † любить все кругом:
Раст_нiя, звiрят i пташенят, також
Дiтей, людей, дiвчаток, молодиць
† бога.
Щ у к i н.Бога не чiпай.
Сидиш собi в болотi iз блядями,
Кiря_ш, як мудак, i лупиш комарiв
На товстiй пицi. Не можна
Пиздiть про бога в такому положен'_.
Та, крiм всього, навiщо богу здався ти,
Неграмотный козел, що тiки вмi_,
Що кiрять та жiнку пиздити?
Якби отут сейчас з'явився бог,
Чи, може якийсь святий,
Шо б ти сказав йому?
Нiчого бти не видумав, окрiм
"Сiдай, давай кiрнем". Мудило ти!
С а в а.(повчально) Якби з'явивсь щас свiтлий Аполон,
То не пришлось би нам пиздiть багато.
Вiн пиздюлей би нам понакидав фiгурних,
Горiлкувiн розбив би, а бляд_й
Повикидав в болото, i правильно б зробив.
О, як би я хотiв пiти на прощу в гидке болото,
Де бовванi_ храм святий серед лiлей та жаб,
Покаявся i гiрко заридав би, бо наробив у жизнi
Багато хуйнi я всяко_.
Щ у к i н.Ха! Чого ж не йдеш?
М о р о з о в.Боюся.
Там страшна випь регоче по ночах,
† сом живе, що давить буга_в,
А люди так ковта. Аленушка
Сидить на камнi там,
Уся зелена, пазурi в кровi,
А посмiшка, як в Б_рi_.
Когось чека, блядюга, i дивиться у воду,
Мов дурна. ‡бав я там ходити!
Щ у к i н.Якщо вiриш, то тiки побажай, i храм приде
† стане на левадi. Не треба буде лiзти у болото
† бздiти, мов шпiон в тилу врага.
Давай гукнем його. Ви, блядi, теж гукайте.
В с iх о р о м.Еге-ге-гей! †збушка пацавата,
Катай сюда i з нами трет_й будь,
Бо ми у двох, а блядi в счет не йдуть!
Обидва розпиздя_ разом з блядями бiгають i кричать, утворюючи на краю
болота базар. Раптом храм Аполона з жахливим репiнням робить поворота i на
жовтих курячих ногах пизду_ прямо на п'яних шакалiв. Обидва вiд жаха падають
мармизами в болотнi нiзабудки. Храм отряху_ з нiг болотне гiвно, водорослi i
жаби.
Х р а м.Ви звали -- я прийшов.
Щ у к i н.Пi...пi...пiзд_ц!
Дверi храма з грюкотом падають в болотне гiвно, у проломi дверей видно,
як всерединi на ланцюгах агресивно гойда_ться кришталева домовина. Амплiтуда
гойдання возроста, ланцюги лопаються, i гроб невидимою силою випльову_ться з
храма на леваду. Кришталева кришка вiдлiта_ на хуй, i з зручно_ при_мно_
домовини пiднiма_ться М и к о л аО с т р о в с ь к и й, слiпий прорiцатель
храма Аполона, вдягнутий в шинель i з залисинами на лобi i гранчаком у руцi
i з маузером i шашкою на поясi.
М и к о л а.Ви звали -- я прийшов! Налийте, пiдараси,
Бо щас пiздюлей вам понакладу!
Шо лежите, як вшиви_ матраси?
С а в а.А! То ти iз домовини!
Навiщо ж там тобi пiстоль i шашка
Та ще й стакан гранений, як алмаз,
† ла_шся до того,як скажений,
На всякого, що вiн _ пiдарас.
Ти сам такий! Що бiльма залопа_ш?
Недаром, мабуть, повилазило тобi.
Пиздять, що ти пророк -- пророчествуй, що зна_ш,
Або уебуй, щось одне iз двух.
Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я -- гуру, я -- учитель!
Несiть менi усi по три рубля
† мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умi_ по складам
† голосно пердить в компан'_ дам.
Не бажаючи далi слухать цей поток пiдсвiдомостi Микола Островський
смачно пиздить Саву маузером по мармизi, той пада.
М и к о л а.Ти тоже попиздiти хочеш?
Щ у к i н.Н_. Я -- н_.
Роздратований Микола хряпа_ маузером i Щукiна тоже. Попиздженi Щукiн i
Морозов лазять рака, потроху критикуя пророка. Пророк Микола миттю хуре
гранчак горiлки, руба закуску, мимоходом запиздячу_ шашкою блядь, потiм
скида чоботи i портянки i з насолодою виколупу_ бруд промiж пальцiв. Друга
блядь з жаху сховалася в домовину i непри_мно там уссялась. З домовини
рiденькими струмочками тече рудовата сеча.
С а в а.(з докором до Щукiна)От бач,
До чого привело шукання правди.
Якого хуя ти його позвав?
Той жлоб у домовинi -- не пророк.
Не бачив я пророкiв у шинелях та з маузерами.
То фурiя якась, то вурдалак!
Пиздiли мирно ми про нашу жизнь
Хуйовую, я нюхав теплый воздух,
Вiдчувая, неначе смачним салом повiяло,
Подумав я, що смалять кабана,
А навкруги сидять друзя, красивi,
Утонченнi, з веселими блядями.
† нiздрi жалiбно розширились в мене.
† почало менi здаватись, що сейчас
Пойму я жизнь, __ закони сложнi i красивi,
‡_ гармонiю...
П р о р о кМ и к о л а. Замовчи, не пизди!
Якi закони там, де блядi хтивi,
Скупi, невихованi, що при видi грошей
Напустять на персидський килим слину,
Нахабно ссуть пророку в домовину?
Чому я, молодий, розумний, гарний,
Замiсть того, щоб _здить у кру_зи,
Дивлюсь на _хнi блядськi_ капрiзи
† слухаю, як ви, засранцi потнi
Отут патяка_те. Знаю вашi мислi
Хуйовi -- про аршин,
Яким не можна мiряти Росiю,
Бо ним ви хуя мiряли у банi
† тепер вiн правильную цифру не покаже.
А потiм плакати, як крокодил пiдступний,
Що в нас нарiд дурний i п'_ багато,
Що правди нiхуя нема нiде.
А згодом йобнути горiлки лiтрiв зо два,
Блювать самозакохано i пиздити сiм'ю,
Жiнок, дiтей, тварин, ламати фiкус,
Раст_ни_ корисне, бити посуд.
О, злi, _хiднi, знаю мислi вашi.
Пророчеств мудрих ви вiд мене ждете --
Так я вам дам мо_х пiздюлей страшних!
Нiякая Касандра вас ногой по яйцях
Не впизде влучно так, як я.
З цими словами пророк Микола пиздить обох славянських гуманiстiв.
Несподiваний крик зупиня_ його невдячну працю. На тлi лiсу з трубою i
барабаном з'явля_ться пiонерський загiн з П а в л i к о мМ о р о з о в и мта
У ч и т е л е ма т е _ з м уна чолi.
П а в л i кМ о р о з о в.(до дiтей)
Стояти всiм, _бати вашу мать!
У ч и т е л ьа т е _ з м у.(до дiтей)
Дивiться, дiти на болото гидке.
Церковники задурюють нарiд
† кажуть, що живуть русалки там,
Чорти i всякi iншi блядi мокрi.
Я запевняю вас: нема там нiхуя.
Ми тракторами тут пiсок навозим,
Акацiю посадим, обелiска вколупа_м в боговiння.
На ньому ми напишем, що в майбутнiм
Тут буде пам'ятник стояти комунiстам
Порубаним.
(показу_ на храм Аполона)
А ця iзбушка скромна --
Капiталiстiв це трактир развратний.
Сюди подалi вiд бiди народной
Бляд_й водили куркулi i графи.
Тепер в нiй буде школа для сирiт,
Дiтей i всячеських дибiлiв.
П р о р о кМ и к о л а.Чим так пиздiти на весь лiс розумно,
Ти б краще подивився в болото уважнiше.
У ч и т е л ьа т е _ з м у.Справдi, порада досить слушна.
З болотного баговiння вилазить А л е н у ш к а, саме така, як __
описував Сава Морозов. ‡_ посмiшка дозволя_ бачити у не_ чималенькi iкла.
Без зайво_ тяганини вона хапа_ Учителя ате_зма, i, перекусивши йому артерiю,
з задоволеним реготом тягне жертву в очерет. Кривавий фонтанчик ще деякий
час фонтанiру_ з болота, звiдти ж чути смачнi звуки розгриза_мих кiсток.
П р о р о кМ и к о л а.Хто ще пиздiти хоче? Запитую.
Пиздiти бiльш нiхто не хоче. Павлик Морозов геройськи волохатить собi
чуба.
П а в л i к.Вiн ворог був, менi його не шкода.
Вiн нас наябував, казав -- нема чортiв.
Туди йому й дорога, пiдарасу.
С а в аМ о р о з о в.(до Щукiна)Це мiй синок, епiчеський герой,
Вiн рятувати нас прийшов сюда,
Сво_х штурмовикiв привiв з загонiв,
Спортивнi хлопцi, тi, що знають джиу-джитсу
Прийоми смертоноснi, кирпичину
Усякий з них мармизою лама.
П р о р о кМ и к о л а.Учив я трохи вас, старих шакалiв
Як Родiну любити, та, мабуть,
Перестарався трохи. Вiдтепер
Ви знати будете,
Як храми викликати на леваду,
Плювати в дароносицю,
Пости несоблюдать бездумно.
†дiть, гандони, i бiльше не грiшить,
Скажiть спасiбо Аленушцi, що вже на_лась трохи.
† цю блядюгу з гроба заберiть,
Вона кришталь гiрський менi зiпсу_
Св_й мочею хворою. Вiд не_
На домовинi в стилi роккоко
Пiдуть такi поскуднi жовтi плями,
А домовину чисту я люблю.
П а в л i к.То ти пророк святий!
М и к о л а.Так, я -- пророк, п_дант-акуратiст,
Молюся богу я i пизджу фарiс__в
П а в л i к.Але ж його нема. Так в щколi я учив,
Що все зробив не бог, а обiзяна.
М и к о л а.Сказала це тобi та срака п'яна,
Що _сть __ Аленушка тепер.
П а в л i к.(кричить до пiонерiв)
Хлопцi! Наябували нас: бог _!
Всi падають на колiна i пиздять мармизами болотнi незабудки. Сава
Морозов i Щукiн запопадливо пиздять сильнiше за всiх. Зассана блядь вилазить
з кришталево_ домовини i з цiкавiстю озира_ться на величне видовище
массового покаяння.
М и к о л а.Покайтесь, браття, i не робiть хуйнi,
Не бздiть нiкого, за нами Аполон.
Якщо хтось скаже вам, що вiн мудак,
Що хтива обiзяна сидить на променiстiй колiсницi
† чуха сраку арфою спiвця, --
Ви зараз же такому мавпофiлу
Ногою бийте в яйця. У цей спосiб
Загiтував багато неофiтiв.
Сказати вам по правдi, не люблю я
Тих блядських теревенiв, бо не вiрю
У силу слова я, а вiрю в силу пiздюл_й.
З цими словами пророк для профiлактики пиздить неофiтiв ногою по зубах
i по печiнцi.
П а в л i к.Учiтелю, ми за тобой пiдемо,
Не будем пиздити всiх тих,
Кого ранiше ми пиздили,
А тiки тих, кого ти скажеш.
М и к о л а.†дiть по свiту, дiти Аполона,
† агiтуйте бидло безпринципне
Фiгурними пiздюлями. Не бiйтесь,
Коли священой люттю надiхненi
Ви зробите калiкою когось, --
Вас будуть тiки бiльше поважати,
Пiдносити дари i пригощати
Портв_йном ароматним. Ви об стiну
Побийте тi пляшки. Дари
До хати господаря знесiть, а потiм
Сiрниками ви пiдпалiть його обiйстя.
† _х сусiди тодi полюблять вас
† скажуть: "Це святi. †дiть сюда, ми чуда хочемо"
Халяву чобiт сво_х вiд бруду обтрусiть
† йдiть до них вечеряти.
П а в л i к.А чудо?
М и к о л а.Чудо в тому поляга_,
Що пиздити не будете ви _х.
С а в аМ о р о з о в. О, мудрий наш пророк!
Старцям потворним
Дозволь пiти в сво_ дома убогi,
Щоб ми могли молитись Аполону,
Аленушцi, зеленим бiсам, вiдьмам,
А сiрники тримати на полицi
Ми будемо, чекаючи святих.
Нехай придуть i спалять к _б_ням
Майно улюблене,
А нам, старцям нужденним,
Повибивають зуби. Нам же краще,
Бо легше тим прийти до Аполона,
В кого нема зубiв, вiдбитi нирки,
Замiсть очей стирчать кривавi дiрки
† рiдка волосня нагаду_ про жизнь
Розпустную з блядями i гiмназiстками.
П а в л i к.Все, батьку, напиздiли ви. Вам треба
Скорiш до дому бiгти, бо в лабази
Ви мрi_те залiзти. У пилюцi
В танцюючому свiтлi каганця
Ви з головой зануритесь у грошi
†, як свиня, в них будете качатись
† криками дурними кажанiв
Лякать пiд стрiхою. Я помiчав за вами
Уже давно цю пиздувату жаднiсть.
Невидимий за вами я ходив
З лiхтариком в кишенi
Мо_х штанiв широких. Я сокиру
З собой носив, щоб запиздячить
Пацюкiв, що по коморам нишпорять.
Як раптом спинились ви, i вогник освiтив
Потворну вашу пику, хижi зуби
† слину, що катилася iз рота
На землю вогку. Я вас упiзнав.
† так менi зробилися противнi
†нстинкти вашi дикi, що ледь-ледь
Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,
Раптово перший пiвень прокричав.
Ви матюкнулись лайкою брудною
† дверi зачинили, мабуть, мамку
Пiшли _бать безчувств_нно.
Грошима ви шарудiли, бавилися ху_м
Через кишеню. Схаменiться, батьку,
Вiддайте гошi капостнi на храма!
Павлiк Морозов величним жестом показу_ на пацавату iзбушку на курячих
нiжках.
С а в аМ о р о з о в.Ага, гандони, грошей захотiлось,
Говна вам на лопатi, жебракам!
Вiн робить руками всiм зрозумiлого жеста.
М и к о л а.Я сумно дивлюся на наше поколiння
Жлобiв невихованих. Грошi _м
Дорожче за храм святий. Мамонi, а не богу
Возносять цi ху_ сво_ молитви.
Ви тихо задушiть його, як цуцика.
Хто хоче це зробити,
Хай вийде на три кроки уперед.
Всi пiонери на чолi з Павлiком, не вагаючись нi хвилi, роблять вперед
три кроки iз криком: "Можно я?"
М и к о л а.Павлуша старшенький, то йому i душити.
Бо жизнь свою потрiбно так прожити,
Щоб соромно не було за роки,
Що прожив ти, як пiдарас поскудний.
Кiнчай скорiш спектакль цей вельми нудний.
Павлуша з насолодою душить батька його ж бородою. Вiн пха_ __ Савi в
рота i закручу_ вузлом. Пiонери пiдчас акцi_ б'ють в барабани. Зробивши
справу Павлiк пiдходить до пророка Миколи i робить пiонерський салют. Два
пiонери пов'язують пророку пiонерський галстук.
М и к о л а.Пiонери! Душити жадних пiдарасiв
Будьте готовi!
П i о н е р и.Завжди готовi!
З лiсу з'явля_ться П е л а г е яН и л i в н азг е н е р а л о мВ л а с
о в и мi Ф i л i н о м. Всi падають на колiна, побачивши храм.
Ф i л i н.Це храм святий, вiн вийшов iз болота,
До нас, мерзених, вiн прийшов,
Як совiсть приходить у ночi до вуркагана!
† той прокинеться, заплаче i об стiну
Ударить головою. Штукатурку
Обiб'_ лобом, долбоеб смердючий.
Не буде бiльше пиздити бабусь
Сокирою, ширятись ефiдрiном
† гвалтувати в зонi пiтухiв,
А пiде в монастир i стане дiток
Учити Слову божому. Я теж покину
‡сти гризунiв i пташок,
Хуйове це шпигунство я полишу, --
Возд_лувати буду вiнограднiк
У потi сво_й совиной морди,
† жить не по брехнi, як вчитель бородатий
Учив нас, юних i прищавих нiгелiстiв.
Г е н е р а лВ л а с о в.Main libber,совушка,
Переворот вiдбувся в мо_й душi.
З тобою разом будем,
Як двi свинi грiбтись на полi.
Грошi ми раздаватимем бабусям i калiкам.
Нехай вони по_дуть в Монте-Карло
† грають там в рул_тку, нам не шкода.
З дiтсадочкiв вiзьмем сирiт
† заберем котiв iз iнститута научного,
Де з них здирають шкiру
† роблять зомбi аспiранти п'янi.
Власов, як i Фiлiн, пада_ на колiна.
П е л а г е я.А я куда?
В л а с о в.Бляд_й з собою ми не беремо,
Нема чого тобi робити з козаками
† в грiх вводити нас. †ди в сiм'ю
† бiльше не грiши з во_нними.
Молись, i чоловiку смирно догоджай,
†з бороди йому вичiсуй мандавошки,
Терпи його тортури п'янi, ноги йому цiлуй,
Щоб вiн тебе простив. З тобой ми тiльки можем
Дибiлiв робити, ти стара для цих розваг.
†ди з очей, розпусна мяссо_на!
П е л а г е я.Шпигун нiмецький, шоб сказився ти!
Канарiс щас тобi не допоможе
Вiн в свiтлiм кабiнетi у гестапо
Зажав у дверях яйця комунiстiв
† сьорба_ какао, прислухаясь
†з насолодою до _хнiх завивань.
Тобi пiзд_ц! Гей, пiонери юнi,
Бiжiть сюда! Я шпигуна спiймала.
Пелагея хапа_ Генерала Власова, Фiлiн обережненько хова_ться за сосною.
Ф i л i н.Цих хлопцiв пацаватих знаю я,
Вони природи рiдно_ не люблять,
Нi фауни, нi флори, нi пташок,
А люблять тiльки пляшки i гандони,
А ще конс_рвнi банки,
Фотографi_ поскуднi iз "Плейбоя".
Пiонери хапають генерала i пiдводять до Павлiка Морозова, який сидить
на пiонерському барабанi в позi Бонапарта.
П а в л у ш а.Ну шо, пiймався? То кажи тепер,
Хто вербував тебе, ключi вiд шифру,
Явки, ставки i вся твоя шпигунська по_б_нь.
Г е н е р а л.Простiть менi, дiтдомiвськi сирiтки,
Коти бездомнi, менi вибачайте.
Я грiшно жив, _бався я з жiнками
Утричi старшими за мене. † з совою
Я жирною дружив. Плодив дибiлiв
Таких, що в Голiвудi у фiльмах жахiв таких нема.
Я не скажу нiчого тобi, байстрюк поганий!
Хай живе main stein Гудерiан i рiдний Гiтл_р,
Фашистська батькiвщина хай цвiте!
Генерал Власов мужньо харка_ Павлiку в пику.
П а в л i к.Утопить фашистського фанатiка в болотi.
Пiонери привязують генералу Власову на шию кирпичину, як Герасим до
Му-Му, i топлять у болотi. Аленушка вилазить з очерету i з цiкавiстю
дивиться на видовище, __ очi горять червоним вогнем.
П е л а г е я.Що ж ти зробив, проклятий вуркагане?
Якого хуя ти в болотi гидкiм
Втопив красивого усатого мужчину?
П а в л i к.Мамаша, помовчiть.
† вас втоплю, як будете пиздiть.
П р о р о кМ и к о л а.Сiмейка блядська, за_бали впень,
Оцю хуйню повинен день-у-день
Вислухувать, я б краще пiтухом
Ламбаду танцював би на парашi!
Пророк розлючено плю_. Погляд його випадково пада на хижу Аленушку, яка
хтиво клаца_ i пуска_ слину з рота.
М и к о л а.А ти шо робиш тут, змiя _буча?
Ти, мабуть дума_ш, шо тут кiно знiмають
Рекламного про пасту для зубiв?
Роздратований Микола жбурля каменюку в Аленушку, яка з хижим гарчанням
лiзе назад в очерет. При цьому вона робить еротичнi знаки Павлiку Морозову i
принадно вихиля_ться тiлом. Павлiк без зайво_ рефлексi_ бiжить за зеленою
бляддю в болото. Пелагея Нилiвна розставля_ руки, як в картинi Маковського
"Не пущу".
П е л а г е я.Не лiзь, синок, вона тобi не пара,
Вiд не_ ти пiдхопиш враз сiфона.
Павлiк роздратовано пиздить Пелагею Нилiвну по мармизi, Пелагея пада
довго i велично, як це i лiчить епiчнiй геро_нi.
П е л а г е я.Убив!
Х о рп i о н е р i в.Убив! Убив!
П р о р о кМ и к о л а.Пiзд_ц!
Сiнхронно з його пророчими словами болото охоплю_ться жахливим мороком
з грiмом, блискавкою, смерчем i всiм, чим положено в такому випадку. По небу
в цей час вихолром проносяться медузи, горгони, чорти, дракони i просто
якiсь лярви. Натовп збива_ться вкупку, як безпорадне стадо, з жахом
спостерiгаючи катаклiзьми. Тiльки Пророк лиша_ться незворушним. Спокiйно
ляга_ вiн в прекрасну кришталеву домовину, яка вiдразу ж почина_ свiтитися
синiм вогнем, i невидимою силою влiта_ назад в храм. Дверi храма з грюкотом
зачиняються, i з жахливим репiнням ритуальна споруда робить поворота i на
жовтих курячих ногах пизду_ в долото, розбризгуючи грязюку. За ним, як щури
за гамлетським щуроловом мовчки iдуть загiпнотизованi Щукiн, Аленушка i
пiонери. На сценi лиша_ться тiльки Павлiк, який сто_ть в античнiй позi над
тiлом матерi, i Фiлiн, який сховався за сосною i вiд жаху тихенько пiдвива.
Дiя третя
К а р т и н ап е р ш а.
На галявинi, серед величного сибiрського лiсу бiля туристично_ палатки
сидять С у к а i Б л ядь, богинi помсти, гiвна, мух i менструацi_, так званi
елiнi_, вбранi туристками 60-х рокiв. На обох неоковивнi спортивнi штанi
кольору шкiльних чорнил, потворнi туристичнi черевики i амебно_ форми
рюкзаки. Довершують гардероб гидотнi чорнi крильця, якими цi бридкi
створiння час вiд часу вимахують. Обидвi богинi - це здоровеннi масластi
невизначеного вiку агресивнi чуви. Одна з елiнiй слуха_ по портативному
приймачу романтичнi пiснi про геологiв, друга колупа_ться в зубах вiделкою.
С у к а.Хотiла б я пацанчикiв красiвих
Зустрiти в цiм _бучiм турпоходi,
Бо замiсть них тут тiльки блядськi рисi,
Ведмедi, змi_, сови беспокойнi
Вночi кричать, неначе _х гвалтують.
Ф i л i н. з дереваУгу-угу-угу!
Б л я д ь. Нема сейчас пацанчикiв хороших,
А тi, що _сть, не _здять в турпоходи,
А як по_дуть здуру на турбазу,
То не вилазять, падли, з ресторану,
Аж поки грошi не попропивають.
В той час, коли нещаснi молодицi,
Якi купили льготни_ путьовки,
Щоб по_батись трохи у походi
Спортивному, лiкуються вiд нервiв
† клiмаксу вонючою водою.
Регочуть iстерично, скавучать,
Як цуценята, темними холодними ночами
Пiд ковдрою казеною, самотнi,
В убогих номерах на десять ко_к,
Де радiо пиздить вночi i вдень,
Бо хтось зламав його i виключить нiззя.
Де блядь командировочна вночi
Приходить i сiда_ в умивальник
В сраку п'яна, i тепер до ранку
Ви слуха_те, як вона iка_.
Де объявление висить в фойе засранiм:
"Товарищи! Не кидайте в вiкно резиновые изделия,
бо гуси _х _дять i ними давляться!"
Ф i л i н.Угу-угу-угу!
Б л я д ь.Смi_ться з нас цей йобаний хижак.
Кида в Фiлiна палку. З дерева чути крик: " У, блядь, ти шо сказилась?"
С у к а.А може там пацанчики сидять,
Студенти-першокурсники красивi,
Вони iз нами шуткувати хочуть,
А ти ломакою упиздила по ним.
Г о л о сзн е б а.От, курви, я вам зараз дам студентiв!
На галявину на величних чорних крилах планiру_ К л i м а к с, вiсник
богiв, щось середн_ мiж бетменом, медузою Горгоною i дельтапланом. Сказати,
що вiн страшний, - це не сказать нiчого. Коли вiн говорить, у нього з рота
вирива_ться вогонь, вiн весь обмотан змiями. Обидвi блядi, побачивши
Клiмакса, з жахом падають долi ниць i навкарачках повзуть в кущi.
С у к а. з жахом Клiмакс! Це Клiмакс!
К л i м а к с.Так, не фраер я, а клiмакс зм__носний,
Отож тремтiть, паскуднi нiмфоманки,
Що замiсть того, щоб глядiть онукiв,
Виябу_тесь перед пацанами з профтехучилища
† перейма_те у них _х сленг дибiльний
† пха_те сво_ квадратнi сраки в лосiни молодьожнi.
Вам студентiв захотiлось? Ось вам студенти!
Клiмакс бере в кожну руку по товстiй змi_ i змiями пиздить нещасних
профур, якi вiд жаху виють i лазять рака. З високо_ сосни долина_ вже
знайоме нам "Угу!"
К л i м а к с. кату_ бляд_й Оце вам за лосiни синтетичнi!
Оце за першокурсникiв!
А це вже за геологiв, гiтару, тайгу
† прочу по_б_нь!
Кожен пункт обвинувачень Клiмакса супроводжу_ться ляпасом важкою змi_ю.
Оце за тi похабнi вашi пiснi,
Що ви _х ви_те ночами, сичiв лякаючи!
Оце за блядськi вiршi, де про любов написано,
Що _х ви пiд подушками трима_те. Насправдi ж
Вам хочеться, щоб п'яна шоферня,
Яка й не зна_ толком, як читати,
‡бала вас в брудному гаражi!
С у к аiБ л я д ь.О Клiмаксе! Нехай же цеглепад
Впаде на нас, мерзених! Хай говно
Затопить нашу хату аж по крокви
† iз труби полiзить замiсть диму!
Нехай нам повилазить! Щоб нiколи
Ми хуя не побачили в життi,
Якщо ми будем лiзти к пацанам,
До ранку з ними тлузгати насiння
† реготать предурочно - вдавати,
Що нiби-то лоскотки бо_мось.
Не будем бiльше ми!
К л i м а к с.Ну, не клянись, то грiх.
Клiмакс сiда на пенька, дiста_ "Бiломор", закурю_, так, що ста_ схожий
на справедливого начальника дитячо_ колонi_. Вiн пригоща_ цигорками блядюг,
як це звичайно роблять на допитах кмiтливi менти. Раптово гостро
примружившись, як це вiртуозно робив Б_рiя, щоб приголомшити ворога, пита_.
Ви З_вса зна_те?
С у к аiБ л я д ь. з жахом Ми зна_мо...
К л i м а к с.Вiн щойно наказав пошматувати вас обо_х на котл_ти,
Якщо ви вже сьогоднi не засмажете Павла Морозова
† не подасте йому о сьомiй на вечерю.
Вiн сказав, що любить, щоб шкiру не знiмали,
А перед тим, як подавать на стiл,
Побризгали б на не_ трохи коньяком.
А з ротащоб стирчала цибулина,
Та тiльки свiжа, а не тогорiчна.
Гаденыш цей вже за_бав богiв,
Вiн запиздячив всю свою сiм'ю.
Тепер вiн може на Олiмп полiзти
У свiтли_ палати до богiв,
Щоб звiдти _х на землю постягать,
А потiм сам на крiсло Зевса сяде
† буде видавать укази.
Цього ми не можемо терпiти.
Пiдроздiл блядський щас шикуюсь,
Кругом, вперед за орд_нами!
Сука-старша, шо не ясно?
Сука i Блядь по-во_нному виконують накази.
С у к а.Докладу_ старший сержант Сука!
Дiверсiонна група в складi
Старшого сержанта Суки i _фрейтора Блядi
В наряд заступила!
К л i м а к с.Праве плече вперед! Бiгом!
Обидвi профури вихором зникають в тайзi. Клiмакс з цигаркою в ротi з
вогнем i димом старту_ вертикально вверх, як це робить на Байконурi ракета.
К а р т и н ад р у г а.
П а в л i кМ о р о з о вмандру_ тайгою, несучi на могутнiх плечах мiшок
з мертвою матiр'ю. Мандруючи так, вiн зненацька влазить просто в лiгвоС ф i
н к с а, який году_ здоровенними цицьками маленьких сфiнксенят.
С ф i н к с.Ага! Людиною воня_ смачно як!
К обiду ти менi з'явився вчасно,
Давно пацанчiками я не ласувала.
† як менi ти не вiдповiси
На три мо_ загадки хитрожопi,
То з'_м тебе негайно.
П а в л i к.Не бздю нiкого я!
Давай загадки, сука iз цицьками.
Розгадував я й не такi кроссворди,
Складали _х _вре_ хитромудрi,
Хотiли на_бать - не получилось.
†з ними не рiвнятися тобi,
Потвора ти дрiмуча.
С ф i н к с.Так слухай. Що це таке:
Не буряк, не морковка,
А червона головка?
П а в л i к. не хвильку не вагаясь Пiонерка в червонiй хустинцi.
Що, з'_ла, сука?
С ф i н к с.Хвалитись постривай.
Скажи, що це таке:
Лiта_ -
† смертю засiва_?
П а в л i к.Фашистський лiтак.
С ф i н к с.† тут вгадав, паскуда!
Слухай же останню.
Що це таке:
Орел лiта_ -
Народ визволя_?
П а в л i к.Радянський лiтак.
С ф i н к с.† тут вгадав. †ди сво_м шляхом.
Розумний ти, а я _м тiльки дурнiв.
П а в л i к.Нi, постривай, бо зараз моя черга загадувать,
† як ти щас менi не зможеш вiдповiсти,
То тебе з говном змiшаю я
Разом з тво_ми цуценятами.
Що це таке, вiдповiдай негайно:
Сичав, сичав, та й замовк,
Вигляда з нори, як вовк?
С ф i н к с.То, може, то скажена барсучиха.
П а в л i к.Тупа пизда! Це - Гебельс!
Павлiк страшною силою епiчного героя пиздить Сфiнкса мiшком з мертвою
матiр'ю. Сфiнкс пада мертвий. Павлiк з насолодою душить маленьких
сфiнксенят, якi жалiбно скавучать. Тихцем, нiким не помiченi, з-за сосни
визираютьС у к аiБ л я д ь. Обличчя у них розмальованi грязюкою, як це
роблять на бойовому завданнi американськi рейнджери в джунглях †ндокитаю.
Б л я д ь.Який вiн гарний, Сука!
С у к а.Ах, я не можу на нього дивиться,
Бо я уссусь в труси!
Павлiк в цей час здира_ з Сфiнкса шкуру i надiва_ на себе, як Геракл.
Потворна шкура щiльно обляга_ його могутню постать, так що сфiнксовi цицьки
гойдаються на плечах, як здоровеннi епол_ти.
П а в л i к. до елiнiй Не треба там ховатися, дiвчата,
Все бачу я. Ви краще йдiть сюда.
Скажiть менi, чи любите ви с_кс?
Б л я д ь. виступа_ вперед Конечно!
С у к а. пошепки Ти, Блядь, дурна, забула ти про З_вса,
Вiн на котл_ти поруба_ нас.
Б л я д ь.Я Пушкiна читала на турбазi. Там сказано,
Що краще меньше жити, но _батись,
Нiж жити дохуя таким життям убогим,
Як ми живем з тобою. Подружка сизокрилая моя,
Яка в нас жизнь? Щодень приходить Клiмакс
† пиздить кобрами отру_ними по попереку хворому.
Казав крилатий гад, щоб ми про пацанiв не смiли й думать.
Та я _бала жизть таку, подружка.
У дико лiгво це я раком щас полiзу
† хай весь свiт накри_ться пиздой,
Безсмертни_ боги, Олiмп i океан
† небо все нехай к хуям розпро_беться
Разом з амбалом тим, що його пiдпира!
Блядь, хтиво вихиляючись сракою, залазить до сфiнксового лiгва. За нею
лiзе Павлiк Морозов, чипляючись сфiнксовими тiтьками за вхiд.
С у к а.Оце подружка вткнула!
Так менi сейчас зробилося завiдно.
Колись i я дiвчатком молоденьким
Курила план, ширялася потроху,
А потiм, сидячи на теплих трубах
У подворотнi з-задi гастронома
Я цiлувалася з хiпками
† спiвала про Mishelle.
К хуям вiйну! Робiть любов, дибiли!
Сука лiзе у вонюче лiгво, з якого негайно долинають твариннi звуки,
чавкання, репiння i таке iнше. Через галявину сумно мандру_ храм Аполлона на
курячих ногах, очевидно, у пошуках iстини. За ним iдуть загипнотизованi
пiонери, Щукiн i Аленушка. Аленушка веде за собою на мотузку свого брата
†ванушку. †ванушка -бiленький, з маленькими рiжками, ратицями i хвостиком.
Аленушка i †ванушка з цiкавiстю прислухаються до тваринних звукiв, а потiм,
не вагаючись, залазять всередину. Судячи з задоволеного мекання, _х
зустрiчають гостинно. Храм Аполлона сумно зника_ в тайзi разом з учнями.
Фiлiн, який весь цей час вiв з дерева сво_ шпигунськi спостереження, м'ягко
планiру_ на галявину.
Ф i л i н.Мовчать боги, принишкли океани,
Везувi_ таять в собi свiй попiл,
Камiння i вогонь священий. Храми
Стоять, зарослi будяком i хмизом,
У хмизi тiм скульптури оху_них
Розмiрiв лежать розкиданi,
† дивляться незрячими очима
В безодню неба. Замовкли всi,
Чекаючи коней iз вершниками,
З косами й вагою.
Та щось не йдуть, проклятi.
Або б уже сказали, що не прийдуть,
Або скажiть, коли,
Бо вже нема нiякого терпiння _х чекати.
Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбоеби!
Навiщо, мама Мудрая Сова,
Мене ти народила!
Фiлiн за сво_м звича_м хоче битися головою об сосну. Раптом несамовите
репiння дерев i нелюдське гарчання врива_ться на iделiчну галявину.
З'явля_ться Павел Власов у всiй сво_й красi. Вiн одразу ж помiча_ блядство у
сво_х володiннях i слоноподiбними ногами розчавлю_ бридке лiгво Сфiнкса.
Блядi з пострахом розбiгаються. Фiлiн радiсно кричить: "Ага! Ага! Прийшли!"
i лобом колотиться в сосни, утворюючи лiсоповал. Павлiк Морозов смiливо
вилазить з-пiд вонючо_ груди кизякiв, скелетiв i сухого бадилля, з яких було
побудовано цю звiрячу бiрлогу.
П а в л i к.Якого хуя ти, амбал невмитий,
Прийшов сюда мiшать мо_м зайняттям?
Тепер сво_м улюбленим прийомом
Зроблю з тебе навiки iмпотента.
Павлiк пиздить Павла Власова ногою по яйцях. Розда_ться звук, нiби
вдарили в дзвона.
П а в л i к.Що, не подоба_ться?
П а в е лВ л а с о в.Нi.
З цими словами вiн пиздить Павлiка по головi. Звук абсолютно iдентичний
першому, результатiв нiяких.
П а в л i к.Тодi знайомся iз мо_м мiшком смертельним,
†з матiр'ю могутньою мо_ю.
Я __ вбив, вона ж тебе уб'_.
Павлiк пиздить мiшком Павла Власова, який страшно кричить: "Мать!
Мать!" хапа ротом повiтря i пада на Павлiка Морозова з страшним стуком.
Очевидно, при падiннi вiн припиздив Павлушу сво_м здоровенним
кiнг-конгiвським тiлом. Павлуша не ворушиться, його кiшки смачно бризнули на
мармизи бляд_й, якi спостеригають величне видовище, тремтячи вiд жаху.
Маленьке козенятко †ванушка залазить на трупи титанiв i жалiбно мека_.
Тiльки Фiлiн продовжу_ iстерично битися лобом в стовбури на сво_й рiзосецi,
iстерично повторюя: "Прийшли! Прийшли! Та тiльки конi де! Де конi, блядь, де
конi!" В жахливiй тишi страшно падають вiковiчнi дерева.
З а в i с а.