*   * *

 Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної, 

 До дубів дніпровських, тиші крайозерної, 

 Де первісне небо і луги первісні, 

 А з куща калини — солов'їна пісня.

 Там для серця знайдем втіху і розраду... 

 А знайшли — зажуру і гірку досаду. 

 Під кущем калини — голопупі «містери», 

 Солов'ї поглухли, бо ревуть транзистори.

 Хто вони, і звідки, і якого роду — 

 Ці «вінці природи», що ганьблять природу? 

 Все втекло до біса — звірина і птиця. 

 О, ви ще не знаєте, як природа мститься!

 1971