ЯБЛУНЯ   

 Юрію Якутовичу   

 Щаслива яблуня! Надовкруги   

 Ті яблука, мов золоті собори,—   

 Живло добра, яке ніхто не зборе,   

 Шаленство материнської снаги.   

 Але від непомірної ваги   

 Галуззя рветься, падають підпори;   

 І вибуха вона, мов серце хворе,   

 Скидаючи плоди, мов ланцюги.   

 Як мати і робітниця стражденна,   

 Вона кладе поламані рамена   

 На землю і без слова помира...   

 Якби дерева й нас також навчили   

 Ламаться лиш від безуму добра,   

 Від щедрості, що понад людські сили!.   

 1972