ДМИТРО ПАВЛИЧКО

        

 * * *  

    

 Все не те, коли нема любові.   

 Почуття й слова — тріски дубові,   

 Дні — болящі, немічні старці,   

 Магістралі — темні манівці,   

 Яблуневий цвіт — зола летюча,   

 Небеса — асфальтна сіра туча,   

 Сміх — петля на горлі, булка — глей,   

 Пісня —хоч бери і сам заблей!   

      

 Ось — любов! Дими — дихання липи,   

 Почування й слово — смолоскипи,   

 Дні — невтомні, ясні юнаки,   

 Манівці — між зорями стежки,   

 Попіл — крила золотої птиці,   

 Хмара — поле стиглої пшениці,   

 Плач — знімає з голосу петлю,   

 Пісня й хліб волають: «Я люблю!»