* * *  

 Ще днів моїх багато за горою,   

 За зорями в небесній глибині.   

 Все, що було, згубилось уві сні,   

 Лиш те, що буде, володіє мною.   

 Опалене жагою вогняною,   

 Чуття будущини живе в мені.   

 В моєму серці, наче в стремені,   

 Нога часу з острогою тугою.   

 Та є на світі лагідна рука,   

 Яка в мої думки і сподівання   

 Вливається, як в озеро ріка.   

 Вона дає моїй душі сіяння   

 І дбає, щоб не згаснула зарання   

 Відлита в слові кров моя дзвінка.