* * *  

 Твоя протилежність — пісок,   

 Пустиня безплідна й сумна.   

 Ти народжуєш колосок,   

 Наче нива, з мого зерна.   

 Ти плекаєш його сама,   

 Ти даєш йому мови дар,   

 Безконечну могуть ума,   

 Плоті й долі земної тягар.   

 Як вода, ти блищиш і течеш   

 В руслах рік і слідах підків.   

 Я тебе малював би все ж,   

 Наче марево серед пісків.