ДМИТРО ПАВЛИЧКО

        

 * * *   

      

 Твоя душа звіздаста і смаглява,   

 Як ніч, що светри віхоли зняла.   

 Твоє волосся пахне, як отава   

 З-під скатерті різдвяного стола.   

      

 В моє житло ти з неба прилетіла,   

 Закрив я очі в радості німій,   

 Щоб у вогні твого сяйного тіла   

 Не спопелів гріховний погляд мій.